Люба подивись но на мене поглядом з чистої бронзи!
Допоки я пью свою каву солону бо в ній твої сьози!
Втрачаю кожен твій зроблений подих вдихаючи попіл що зцілює сутність!
Знов на кінцевій як порожній потяг!
Я все іще мрію побачити море не питай мене куди все зникло!
Те сяйво що навіть без світла огортало моє сіре місто!
Багаю не питай мене куди все зникло холод зітре моє сталеве сердце!
Всі ті вірші що у твому полоні гасова лампа вже не займеться!
Згасла іскра скляних долонях твоїх пісні то думки попіл та любов!
Я непомітив як затягнуло у безодню тліють сторінки попіл та любов!
Я не помітив як затягнуло у безодню лалалалей Ла лей лалай!
Затягнуло у безодню лалалалей Ла лей лалай!
Затягнуло у безодню у закритій коробці!
Так спокійно і тепло він за мить донесення ліфт!
Із сьомого в пекло я разпізнаю коли ти граєш!
Свої різні ролі так розпізнаю бо лише зі мной!
Була живою була різною кохалися від зорі і до зорі!
Побачив у тобі всі ті кольори та відчуття дуже дивні та нові!
І я їх пізнаю хай сам по собі в'еться вінок без зайвих голок!
Зайвих ниток в тенетах божевільних думок твоїх!
Пісні то думки попіл та любов я непомітив як затягнуло у безодню!
Тліють сторінки попіл та любов я не помітив як затягнуло у безодню!
Лалалалей Ла лей лалай затягнуло у безодню!
Лалалалей Ла лей лалай затягнуло у безодню.
