Tina Petriv - Берег любові

А ми на березі любові залишились в першому подиху осені,
Рідні такі і чому чужі в тому останньому погляді,
А ми на березі любові залишились в першому подиху осені,
Рідні такі ті дві душі в тому останньому погляді,
Думаєш я б змогла, думаєш ти би зміг а очі не вміють мовчати, не можуть ховати,
І це наш спільний гріх і тепер наші ночі як сповідь,
Та почує її лиш сірий дощ ти в минулому мій а я твоя,
І знову там тримає щось а ми на березі любові залишились,
В першому подиху осені рідні такі і чому чужі,
В тому останньому погляді а ми на березі любові залишились,
В першому подиху осені рідні такі ті дві душі,
В тому останньому погляді .